Деформаційно-силова модель розрахунку залізобетонних конструктивних елементів

Освітній компонент «Деформаційно-силова модель розрахунку залізобетонних конструктивних елементів» спрямований на поглиблене вивчення сучасних підходів до оцінювання напружено-деформованого стану, міцності, жорсткості та деформативності залізобетонних конструкцій з урахуванням фізичної нелінійності бетону й арматури, тріщиноутворення та зміни жорсткісних характеристик елементів.

У межах освітнього компоненту розглядається розвиток моделей розрахунку залізобетонних конструкцій — від пружних та силових моделей до сучасних деформаційних і деформаційно-силових підходів. Особлива увага приділяється фізичним передумовам деформаційно-силової моделі, умовам рівноваги та сумісності деформацій, закономірностям нелінійного деформування бетону й арматури, а також формуванню напружено-деформованого стану залізобетонних перерізів на різних стадіях роботи.

Аспіранти опановують принципи деформаційно-силового розрахунку нормальних і похилих перерізів, методи визначення внутрішніх зусиль, деформацій, кривизни та несучої здатності конструктивних елементів. Розглядаються закономірності виникнення і розвитку тріщин, зміни жорсткості та переходу конструкції від початкового стану до граничного. Значна увага приділяється аналізу діаграм «навантаження–деформація» та «момент–кривизна» як інструментів дослідження роботи залізобетонних елементів.

Важливою складовою освітнього компоненту є застосування деформаційно-силових моделей у чисельному моделюванні. Розглядаються принципи реалізації фізичної нелінійності та тріщиноутворення в розрахункових моделях, особливості використання методу скінченних елементів, питання збіжності нелінійних розрахунків, а також підходи до калібрування, верифікації та валідації моделей за експериментальними даними.

Освітній компонент має виражену науково-дослідну спрямованість і орієнтований на формування у здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня здатності критично оцінювати існуючі розрахункові моделі, обґрунтовувати вибір фізичних і математичних припущень, аналізувати достовірність отриманих результатів та застосовувати деформаційно-силовий підхід у власних наукових дослідженнях у галузі будівництва та цивільної інженерії.

. Значна частина самостійної роботи передбачає опрацювання сучасних наукових публікацій, аналіз розрахункових моделей, виконання індивідуального науково-розрахункового завдання та інтерпретацію результатів числового моделювання.